Поради психолога

Пам’ятка для батьків

«Адаптація після тривалої перерви»

Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно. У цей непростий час варто підтримувати себе, рідних та близьких. Це життєво необхідно для того, щоб зберегти здоров’я – фізичне та психологічне.

Війна - період, який всіх ввів в стан стресу, витягнув зі звичного ритму життя, змусив зупинитися, подумати, змінити звички, навчитися працювати та відпочивати інакше.

Так, період адаптації до садка в умовах війни і після - неминучий, він буде не таким простим і не таким очевидним, як той, який ви, можливо, вже з дитиною проживали. Навіть найуважніші, найідеальніші, найтерплячіші батьки, не можуть зараз в повній мірі задовольнити потребу дітей у контактах.

Діти дуже відчувають настрій своїх батьків. Всі прекрасно розуміють, що цей жахливий період нашого життя обов'язково закінчитися і нам всім потрібно буде поступово повернутися до звичного життя. Якщо ви ще не почали готувати до цього своїх дітей, то пора починати:

Починайте згадувати позитивні моменти по дорозі до дитячого садка.
Нагадайте про улюблених друзів та ігри.
Саме час відновити зв'язок з вихователями і педагогами. Легше адаптація пройде у тих, хто у цей період підтримував зв'язок онлайн з дитячими установами.
Поступово повертайтеся до режиму дня, який дозволяв вам ходити на роботу, а дитині до дитячого садка (ранкові підйоми, сон в обід).

З дітьми важливо «мріяти». Ми можемо говорити: - А давай помріємо, як ти збираєшся в садок. Ти що хочеш одягнути? А яку іграшку візьмеш? А якою дорогою ми підемо?» - і в уяві «пройдіться» до садочка.

Перший тиждень діти можуть повертатися з садка більш примхливими і перезбудженими, ніж зазвичай.

Після тривалої перерви діти можуть інтенсивніше виявляти свої емоції. Перебуваючи в незвичній ситуації - без необхідного тілесного контакту, сенсорних стимулів, змушені постійно зберігати дистанцію, - вони відчувають сильнішу, ніж зазвичай, напругу.

У дітей дошкільного віку ще не розвинений когнітивний контроль. Їм складно дотримуватися великої кількості правил і заборон. Тому можливі протести, істерики, емоційні вибухи. Тож важливо пояснювати дітям їхні почуття, говорити з ними про можливі емоції і реакції, заохочувати, звертати увагу на їхні успіхи й досягнення. Можна, наприклад, запевнити їх, що вони - справжні супер герої здоров’я, адже чудово справляються з усіма правилами та обмеженнями.

За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою чи татом. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

Новий період адаптації варто розпочати з обговорення нових правил. Майте на увазі, що в дітей обов’язково відбудеться певне повернення до періоду адаптації - у знаннях, режимі й сприйнятті реальності садка.

Пам'ятайте, що дитячий сад - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

Консультація для батьків

«Психологічні аспекти перебування дитини

в дитячому колективі після тривалої перерви»

Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. У зв'язку з жахливими обставинами в нашій країні тривалий час багатьом сім'ям довелося провести в умовах вимушеної ізоляції, а дітям дошкільного віку не відвідувати дитячі садки. І як наслідок, появи такого актуального питання як : "Адаптація дітей після тривалої перерви". Особливо це стосується діток, які зовсім недавно почали відвідувати дитячий сад.

Адаптація - це пристосування організму до змінених умов життя, до нової обстановки. Адаптація до дитсадка після тривалої перерви потрібна як ясельним крихіткам, так і старшим дітям. Перші потребують звикання до чужої обстановки поза домом, до вихователів та інших малюк. А другим насамперед необхідно нагадати про важливість прокидатися і лягати в певний час, їсти за графіком і займатися розвиваючими іграми.

Адаптаційні процеси охоплюють три сторони: дитину, її батьків і педагог. Від того, наскільки кожен готовий пережити адаптацію, залежить кінцевий результат - спокійна дитина, із задоволенням відвідує дошкільний навчальний заклад.

Адаптація дитини до ЗДО супроводжується різними негативними фізіологічними і психологічними змінами. Таку дитину відрізняє:

· переважання негативних емоцій, в тому числі страху;

· небажання вступати в контакт ні з однолітками, ні з дорослими;

· втрата навичок самообслуговування;

· порушення сну;

· зниження апетиту;

· регресія мови;

· зміни в руховій активності, яка або падає до загальмованого стану, або зростає до рівня гіперактивності;

· зниження імунітету і численні захворювання (наслідки стресової ситуації).

Щоб уникнути появи таких негативних наслідків, шановні батьки, ми підготували для вас дуже важливі та актуальні поради щодо подолання адаптаційного періоду після вимушеного, тривалого періоду відсутності в дитячому садку.

Психологи рекомендують відновлювати відвідування дитячого садка поступово, в 2-3 етапи. Спочатку можна приводити дитину тільки на прогулянку з одногрупниками, потім залишати на півдня і далі на цілий день. Варто орієнтуватися на ставлення самого малюка до того, що відбувається - можливо, він погодиться відразу залишитися на всі 8-9 годин.

Заздалегідь, як мінімум за тиждень до відвідування дитячого садка слід розповісти їм про те, що відбувається: нагадати, чому весь цей час він знаходився вдома, а тепер потрібно повертатися в сад. Дуже рекомендується розповісти йому про всі переваги цього місця: там нові іграшки, цікаві заняття, друзі та добрі вихователі. Згадайте, що дитині подобалося - про це і нагадайте.

Заздалегідь починайте наближати домашній режим до режиму дитячого саду. Дізнайтеся у дітей, за яким смачним блюдом з "садочкового" меню вони нудьгують, і приготуйте його разом з дитиною. Згадайте з ним пристрій групової кімнати, що де знаходиться, які іграшки "живуть" в ігровому куточку, в якому місці групи дитина особливо любив грати або проводити час. Можна це робити з закритими очима. Потім накресліть план групи або прогулянкового майданчика. Так ви емоційно налаштуєте дитину і одночасно потренуєте його пам'ять, перевірите його орієнтування в простір.

Прекрасною буде ідея пограти з дитиною в дитячий сад, в вихователя, музичного керівника, завідувача, кухаря або медсестру, особливо в прихід дитини в дитячий сад. У процесі даних рольових ігор ви ще раз зможете нагадати дитині про певні режимні моменти.

Проявляйте гнучкість. Всі діти різні. Комусь подобається ходити в садочок, вони сумують за іншими дітьми, з радістю знайомляться з "новенькими". У таких дітей, як правило, проблем з адаптацією після літа немає. Є діти, навпаки, "не садочкові". До них потрібен індивідуальний підхід. Якщо ви бачите, що вашій дитині важко знову влитися в режим і ходити в садок, можливо, потрібно проявити гнучкість і перший тиждень забирати його з садка перед денним сном. Але буває, що у батьків немає можливості підлаштовуватися під дитину. Тоді він просто йде в садок і рано чи пізно проходить свою адаптацію.

Визначитися, хто водить дитину в сад. Буває, що, вирушаючи в дитячий садок з мамою, дитина вередує, а з татом поводиться спокійно, прощається без сліз і істерик. Тоді, можливо, варто відводити в сад дитини тому з батьків, з ким він поводиться менш неспокійно.

Пам'ятайте, що в такий важливий період для вашої дитини, йому просто необхідні ваша турбота і увага, слід обов'язково обговорювати минулий день в дитячому садку з вашими вихователями, які завжди готові прийти вам на допомогу.

Консультація для батьків

«Вплив родинних традицій на свідомість дошкільника»

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки і діяльності. Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання — міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам. Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни. Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь. Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У межах її формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини.

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні. Благополучна сім'я — сім'я з високим рівнем внутрішньо сімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем. Неблагополучна сім'я — сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини. Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагонадійної сім'ї.

Консультація для батьків

«Як виховати свідомого громадянина»

Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам’яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов’язує з рідною домівкою, місцями де вона народилася і зросла. Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів.

Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини, мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити.

Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність, вірність, відданість батькам, залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю. Виховання емоційно-діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих. Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких патріотичними є:

виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім’ї, до дитячого садка, вулиці, міста;
формування бережливого ставлення до природи рідного краю;
формування толерантності, почуття поваги до інших людей;
формування поваги до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури рідного народу;
ознайомлення дітей із символами держави.

Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї – з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається. Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радощах і смутках зароджується взаємоповага між людьми, любов, симпатія. При цьому важливо, щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов, турбуватися про рідних з дитинства, бути уважною до близьких людей. Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини, важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків, як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров’я та життя свого, в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір’я, висадка дерев, квітів, прибираємо та прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим і гарним. Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству, дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави, краю.

Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують, до рідного міста. Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім’ї. Потрібно, щоб діти пам’ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре , коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа.

Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів, трав, розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста. По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка, до Батьківщини. Рідне місто… Нам необхідно показати дитині, що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам’ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати, які визначні пам’ятники, музеї в місті, відомі люди, які прославляють не тільки місто а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць, парків.

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці.
Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
Познайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району, вулиці, рідної домівки.

Консультація для батьків

«Як активізувати мовлення дитини»

Зв'язне мовлення – це вміння дитини висловлювати свої думки жваво, послідовно, без відволікання на зайві деталі. Основні види зв'язного мовлення – це монологічне і діалогічне. У діалозі речення є односкладовими, вони наповнені інтонаціями і вигуками. У діалозі важливо вміння швидко і точно формулювати свої питання і давати відповіді на поставлені питання співрозмовника. У промові монологічного типу дитині необхідно говорити образно, емоційно і при цьому думки мають бути зосередженими без відволікання на деталі.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків. Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами –відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові.

Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.
Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.
Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.
Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма. Чому ж це так важливо? Вся справа в головному мозку. А точніше в центрах, що відповідають за рухи пальців рук і мову. Дані центри розташовані дуже близько один до одного. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми тим самим стимулюємо відповідні відділи мозку, активізуємо і сусідні відділи, що відповідають за мову.

Розвиток дрібної моторики важливий ще й тому, що все подальше життя дитини вимагатиме використання точних координованих рухів кистей і пальців рук, які необхідні, щоб одягатися, малювати і писати, а також виконувати безліч різноманітних побутових і навчальних дій.

Для цього можна використовувати:

переливання рідин з однієї ємності в іншу;
ігри з мозаїкою та пазлами;
розкладання ґудзичків або інших предметів за розміром;
ігри з конструктором (підбирайте їх індивідуально за віком дитини);
застібання ґудзиків, блискавок, кнопок, гачків і зав’язування шнурків; ліплення з пластиліну;
малювання пальчиками (зараз для цього існують спеціальні фарби);
вирізання з паперу різних фігурок;
споруди з піску або камінчиків замків, гірок та інших фігур (на прогулянці);
перебирання різних круп, таких, як: горох, квасоля, гречка;
закручування і розкручування кришок банок, пухирців;
пошук різних предметів, закопаних у піску.

І ще безліч різноманітних цікавих ігор і занять…

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в’яне і вічно розвивається.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж усього життя.

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

Консультація для батьків

«Здорова родина – здорова дитина»

У народі кажуть: «Найбільше багатство – це здоров'я», «Без здоров'я немає щастя». Здорова дитина – здорова родина, відповідно – здорова нація. На жаль, на сьогодні все менше дітей народжуються здоровими, багато з них втрачають здоров'я протягом шкільного віку. І таким чином, ми отримуємо хворобливу націю.

Які ж чинники вливають на здоров'я дитини? По-перше, це середовище, в якому вона розвивається. Пагубні звички батьків, особливо матері, суттєво впливають як на стан здоров'я дитини, так і на майбутнє ставлення її до цієї проблеми.

Другим чинником благополучного розвитку дитини є здорове харчування маляти. Харчування може допомогти попередити виникнення хвороби або ж навпаки – прискорити її появу. Тому в питаннях харчування дитяти батьки повинні проявити максимум уважності та настороженості. Пам'ятайте: харчові звички у дитини також формуються на прикладі харчових уподобань батьків.

Окрім правильного, здорового харчування, величезне значення для здоров'я дитини відіграють дозовані фізичні навантаження. Любов до спорту і активного способу життя необхідно також прищеплювати з дитинства. Загальновідомо, що дитяча гімнастика корисна для дитини вже з перших днів життя, оскільки зміцнює кістково-м'язову, серцево-судинну системи, а також сприяє правильному, здоровому розвитку усього організму дитини. Звичку щодня робити гімнастику необхідно зберегти з віком дитини, до того ж треба пояснити їй користь зайняття фізкультурою, щоб дитина розуміла необхідність фізичних вправ та їх значення для підтримки гарного здоров'я.

Дитину, яка досягла певного віку, можна віддати займатися в яку-небудь спортивну секцію, яка відповідатиме її характеру, фізичному і психологічному типу. Звикнувши до фізичних навантажень з раннього дитинства, дитина на довгі роки збереже цю звичку, а це сприятиме підтримці здоров'я, витривалості і поліпшенню розумової діяльності.

Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного і психічного здоров’я. Саме до семи років йде інтенсивний розвиток організму. У становлення функціональних систем організму закладаються основні риси особистості, формується характер. Важливо на цьому етапі сформувати у дітей знання та практичні навички здорового способу життя.

Пріоритетним напрямком у дошкільному вихованні, сьогодні є підвищення рівня ’ дітей та формування навичок здорового способу життя.

Слід відзначити відсутність у дітей фізичних якостей (посидючості, вміння напружуватися без шкоди здоров’ю, елементарно коригувати свій емоційний стан, переключатися з однієї діяльності на іншу). Отже, виникає необхідність створення такої системи роботи, при якій відбувається інтеграція оздоровчої діяльності, в освітню, що зрештою сприяє збереженню та зміцненню фізичного і психічного здоров’я дитини.

Здоров’я - це не тільки відсутність хворобливого стану, оптимальної праце-здатності, емоційного тонусу а й фундамент майбутнього благополуччя особистості. Тому головними завданнями щодо зміцнення здоров’я дітей в дитячому садку, є формування у них уявлень про здоров’я - однією з головних цінностей життя.

Педагоги і батьки повинні навчити дитину правильному вибору в будь-якій ситуації. Тільки корисному для здоров’я та відмови від усього шкідливого. Прищепити дитині з малих років правильне ставлення до свого здоров’я та відповідальності за нього. Ці завдання повинні вирішуватися створенням цілісної системи щодо збереження фізичного, психічного і соціального благополуччя дитини.

У сучасному світі, коли навколо маленької людини стільки спокус, тільки батьки здатні і повинні захистити його від шкідливих звичок, неправильного харчування, пасивного, малорухливого способу життя та інших небезпечних факторів, які скорочують людське життя. Якщо ви, батьки зараз приділите достатньо уваги здоров’ю своєї дитини, то в майбутньому вона обов’язково оцінить вашу турботу і увагу про нього, він назавжди буде вам вдячний за найважливіший подарунок у житті кожної людини - здоров’я...

Оздоровлення малюка має включати в себе різні компоненти, сукупність яких можна назвати як «здоровий спосіб життя» дитини. Здоров’я дитини забезпечується за допомогою організації здорового способу життя, компонентами якого є:

- фізичне здоров’я дитини (загартовування, правильне харчування, режим дня, гімнастика, рухливі ігри, особиста гігієна та ін)

- психологічне здоров,я дитини (інтерес, бажання, потреби, емоційний ко-мфорт)

- соціальне здоров,я (поведінка, спілкування, досвід, практика)

- моральне здоров’я (здоровий спосіб життя, дружба, доброзичливість, співробітництво)

- інтелектуальне здоров’я (навички, знання, здібності, вміння)

Ось ці всі компоненти потрібно внести в життя дитини, щоб зберегти і зміцнити здоров’я малюка. Раціональна організація рухової активності - важлива умова для росту і розвитку дитячого організму, адже чим активніше працюють м’язи, тим більш життєздатний чоловік. Навантажуючи м’язову систему ми не тільки виховуємо дитину сильним і спритним, а й розвиваємо його внутрішні органи, серце, легені. Таким чином напружена робота скелетно-м’язової системи веде до вдосконалення всіх органів і систем, робить організм дитини особливо міцним, а головне здоровим.

Приділіть увагу психічному здоров’ю - адже щаслива та дитина, якій комфортно і затишно. Режим дня дитини, повинен бути стабільним, гнучким і динамічним, повинен передбачати різноманітну діяльність дитини з урахуванням стану здоров’я дітей та вікових особливостей. Батьки та педагоги ми не повинні забувати, що потрібно створювати такі умови, які б задовольняли дитячу цікавість. У дітей має бути насичене різними подіями життя! І тоді вашому малюкові часу хворіти просто не буде...

Обов’язково потрібно приділити увагу ефективному загартовуванню, в шкірі дитини закладено величезну кількість нервових закінчень, вплив на них благотворно вплинуть на всю нервову систему, а через неї і на всі органи. Загартовування допоможе поліпшити діяльність нервової системи, серця, обмін речовин, апетит, організм дитини адаптується до навколишнього оточення, підвищиться опірність до захворювань. Спорт має стати невід’ємною частиною будь-якої людини, яка піклується про своє здоров’я, тому малюк повинен бачити приклад батьків, не варто цілий день проводити за комп’ютером або телевізором, а краще погуляйте з дитиною, покатайтеся на велосипеді, або лижах, при нормальному стані дитини можна визначити в спортивну секцію, танці, хокей - все залежить від потреб і бажання батьків і дитини.

Головне потрібно пам’ятати, щоб ви не вибрали, важливе завдання - підтримувати дитячий організм в нормальному фізичному стані і зберігати здоров’я малюка. Турбота про розвиток і здоров’я дитини починається з організації здорового способу життя, як у сім’ї, так і в дитячому саду. Адже здорова дитина сьогодні – наше успішне завтра!